Люблю писати про Свідків Єгови. Вони є небезпечним культом, який полює на людей які не знають Писання та історії Церкви, тому католики повинні знати, як спростувати їхні помилкові переконання та софістичні аргументи. Нам потрібно вміти захищати себе та своїх близьких від їх фальшивого євангеліє, тому ми повинні хоча б побіжно ознайомитись з їх самобутньою теологією та причинами, чому вони помиляються.
Зазвичай, коли я пишу про Свідків Єгови, я зосереджуюсь на тому, що вони заперечують божественність Ісуса, оскільки це їх найвідоміше переконання. Часто це перше, про що вони говорять, коли стукають у ваші двері. Однак це найбільш очевидне, але не єдине хибне вчення, якому вони навчають. Вони також дотримуються безлічі інших хибних переконань, не останнє з яких – їх заперечення життя після смерті. Згідно з ними, коли ми помираємо, наші душі втрачають всяку свідомість, тому не існує такої речі, як потойбічне життя, як ми його зазвичай розуміємо.
Небо чи воскресіння?
На перший погляд це може здатися смішним. Хіба не вся суть християнства в тому, що Ісус відкрив нам ворота неба, щоб ми могли піти туди, коли помираємо? Що ж, і так і ні. Хоча це пояснення не є помилковим, воно не відображає повноти нашої надії як християн.
Так, ми віримо, що наші душі живуть після смерті, але те, що ми зазвичай вважаємо життям після смерті, насправді не є нашою кінцевою метою. Скоріше, як ми сповідуємо щонеділі на Літургії, наша кінцева мета – “воскресіння мертвих”. Коли Ісус знову прийде наприкінці людської історії, мертві воскреснуть так само, як Він, і ми будемо насолоджуватися вічним блаженством, коли наші тіла та душі возз’єднаються.
Якщо ми уважно прочитаємо Святе Письмо, то виявимо, що більшість часу, коли йдеться про нашу майбутню надію, майже завжди йдеться про воскресіння, а не про безтілесне життя на небі (напр. 1 Коринтян 15:20-23, 1 Солунян 4:14-16). Насправді, досить важко знайти уривки, які говорять про те, що ми називаємо небом, тому віра Свідків Єгови з цього приводу не така смішна, як може здатися на початку. Зрозуміло, чому вони можуть подумати, що Біблія навчає воскресіння замість безтілесного життя, а не воскресіння і також безтілесного життя (до воскресіння).
Смерть як сон
Насправді, є навіть деякі уривки, які, здається, заперечують будь-яке потойбічне життя до воскресіння. Наприклад, Біблія часто описує смерть як “сон” (Дії 7:60, 1 Солунян 4:14), і навіть є уривок зі Старого Завіту, який прямо говорить, що мертві нічого не усвідомлюють:
Живі бо знають, що помруть, а мертві нічогісінько не знають; нема їм більш уже заплати, пам’ять бо про них забулась. … Усе, що потрапить тобі під руку, роби, поки живеш, бо у Шеолі, куди простуєш, нема ні роботи, ні мізкування, ні знання, ні мудрости.
Проповідника 9:5,10
На перший погляд ці уривки здаються досить переконливими. Якщо смерть схожа на сон, і якщо мертві “нічогісінько не знають” і не мають “ні роботи, ні мізкування, ні знання, ні мудрости”, то вони повинні бути без свідомості. Справу закрито, чи не так?
Проблеми з аргументами
Не зовсім. Хоча спочатку ці аргументи можуть здатися вагомими, вони насправді дуже тонкі. Для початку давайте подивимося на текст Проповідника. Якщо сприймати його буквально, нам також доведеться заперечувати, що хтось навіть згадує про померлих (“пам’ять бо про них забулась”), але це, очевидно, неправда. Ми не забуваємо про людей відразу, коли вони помирають. Щоб втратити чиюсь пам’ять, потрібні покоління, а у випадку з відомими людьми це може зайняти століття або навіть тисячоліття.
Автор Книги Проповідника це знав, тому явно не мав наміру щоб його слова сприймали буквально. Вірніше, він просто говорив гіперболічно, перебільшуючи, щоб відобразити трагедію смерті. Якщо він робив так в одній частині уривка, то цілком зрозуміло, що він робив те саме і в решті частин. Він не мав на увазі, що мертві буквально перестають існувати або що вони буквально нічого не усвідомлюють. Він просто перебільшував, щоб підкреслити, наскільки насправді недоброю є смерть.
Коли ми звертаємося до уривків, які описують смерть як сон, ми виявляємо, що тлумачення Свідків Єгови також є хитким. Звідки ми знаємо, що “сон” – це не просто евфемізм, як наша сучасна фраза “відійти”? Ми використовуємо цей евфемізм, щоб трохи пом’якшити біль смерті, і цілком можливо, що біблійні автори робили щось подібне. Насправді, Святе Письмо досить часто використовує метафоричну мову (наприклад, Ісус не є буквально дверима, незважаючи на те, що Він говорить в Йоана 10:9), тому сам факт, що смерть описується як сон, є непереконливим. Це узгоджується з будь-яким поглядом, тому, якщо ми дійсно хочемо з’ясувати, що відбувається після нашої смерті, нам слід подивитися на деякі інші, менш двозначні тексти.
Розкаяний розбійник
Тож що Біблія насправді каже, що ми можемо очікувати між смертю та воскресінням? Правда, вона не говорить багато, але якщо ми уважно її прочитаємо, вона говорить більше ніж достатньо, щоб спростувати Свідків Єгови. Почнемо з, мабуть, найвідомішої історії у всьому Святому Письмі: розп’яття Ісуса. Євангелія розповідають нам, що Ісус був розп’ятий між двома злочинцями, і один із них попросив у Нього милості, коли вони висіли на своїх хрестах (Луки 23:42). У відповідь Ісус пообіцяв йому:
“Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо Мною в раї”
Луки 23:43
Це дуже просте твердження, але воно говорить нам усе, що нам потрібно знати. Якщо мертві є без свідомості і не можуть відчути смутку, щастя чи чогось іншого, то Ісус сказав неправду, і цей чоловік того дня не потрапив до раю. Натомість він заснув, і навіть через 2000 років Ісус досі не виконав свою обіцянку.
Але ми знаємо, що це не так. Ісус не був неправдомовцем, тому, якщо Він сказав, що цей чоловік буде з Ним у раю в той день, це, мабуть, було правдою. Душа цього чоловіка, мабуть, пішла у місце, яке ми сьогодні називаємо небом, і він, напевно, зміг відчути радість перебування там з Богом.
«Із Христом»
Далі давайте поглянемо на вчення Святого Павла з цього приводу. Як і інші автори Нового Завіту, він теж дуже мало говорить про стан наших душ між смертю та воскресінням, але є один уривок у його листах, який дуже чітко торкається цього питання. У першому розділі До Филип’ян він говорить, що він розривається між двома бажаннями. З одного боку, він хоче залишатися живим і допомагати церквам, які перебувають під його опікою, але, з іншого, він також хоче померти та “із Христом бути” (Филип’ян 1:21-24).
Значення цього уривку легко пропустити, тому нам потрібно уважно його прочитати. Святий Павло прямо не говорить, що він буде свідомий після смерті, але це єдиний спосіб зрозуміти те, що він говорить. Якщо ні, то чому він мав би сильне бажання померти і бути “із Христом”? Це не виглядає так, ніби він очікував, що він буде несвідомим до воскресіння. Навпаки, це дуже схоже на те, що він вірив, що піде на небо і відчує щастя перебування з Ісусом.
Правда про життя після смерті
Є ще кілька уривків, які ми також могли б подивитися, але цих двох достатньо, щоб “підписати для нас угоду”. Чітке вчення Святого Письма полягає в тому, що наші душі залишаться без сну та свідомими після нашої смерті. Звичайно, Біблія описує смерть як “сон”, але це всього лише евфемізм, подібно до того, як ми говоримо, що люди “відходять”. Це не буквальний опис, тому з цього приводу Свідки Єгови помиляються і ще раз показують, що вони просто спотворюють Слово Боже, щоб воно узгоджувалось із їх фальшивим євангелієм.
Автор: JP Nunez
Джерело: Catholic Stand
Переклад з англійської: Максим Гонтар
Ілюстрація: Fresco in the parecclesion of the Chora Church, Istanbul, c. 1315
Читайте також: Біблія про безсмертя душі
